Коли ми народилися без крил,
То по життю їх треба наростити.
Для цього не потрібно більше сил.
Спочатку слід серцем свій край любити.
З усім навколо радістю ділитись,
Допомагати в горі і тривозі.
Хто стукає у серце, слід відкритись.
Подих повітря запустити в змозі.
Для крил багато розуму не треба.
Вони ростуть від щастя і тепла.
Тому і хочеться летіти швидш до неба,
І звідти мріями ділитися сповна.
Розхитувати сплячі душі в серці.
Обнявши світ, родарювати рай.
І воду пити в чистому джерельці.
Кохання у тумани не пускай.
Крила ростуть і хмари разом з вами
Літають у незвідані краї.
Лоскочуть сонце й голими руками
Ловлять проміння в темній білізні.
Ми проживаєм вік, в нас виростають крила,
Ми ними зберігаємо наш рід.
Бажаємо, щоб Україна мила,
Ніколи не зазнала більше бід.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1058093
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.02.2026
автор: Надія Тополя