Вона промайнула повз ме́не,
Мов подих тепла́ навесні, -
І бли́снули очі зелені,
Тебе́ нагадавши мені.
Тебе, вісімнадцятирічну,
Квітучу, п'янку, як весна,
Тебе, що у серці навічно
Була, є і будеш одна.
У світі зневіри і зве́ршень
Падіння і зле́ти я знав, -
А так, як тебе́, як уперше,
Нікого уже не кохав.
Востаннє ще раз промайнула
Та постать струнка у юрбі...
Якщо мене́ раптом забула,
Хай хтось нагадає тобі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1058071
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.02.2026
автор: Олександр БУЙ