Лише сонце закотило за малу хмаринку –
вже моргає хлопцям мило молода Даринка.
Бо не спиться чарівниці навіть серед ночі,
із дитинства до цілунків вельми вже охоча.
Гарні ноги чічка має, та не гіршу вроду,
і щовечора шукає у коханні броду!
Якось не у тому місці скочила у річку –
замочила ненароком вишиту спідничку.
Підхопило, завертіло і – за течією…
А невдовзі, як буває, і маля у неї!
І тепер вона у русі, губи – як пампу́шки,
сушить молода матуся сльози і пелю́шки.
Може варто було дівці менше пити трунку
і дарити незнайомцям палко поцілунки?
Треба розум, як не гордість, мати у дівоцтві –
свої цноти дарувати, та не різним хлопцям!
23.02.2026
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1058061
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.02.2026
автор: Олександр Мачула