Весна проснулась. Вмилася дощами.
Пустила сніг гуляти у світи.
І вирішила зиму разом з нами
З почестями на відпочинок провести.
Дала можливість ще погратися сніжками.
В останній раз дерева одягла
В свої шикарні шати й над полями
Пустила димку сиву навмання.
Довго зима супроти йшла весні.
То злісно кине морозець в обличчя.
То теплі випусте із сховок дні.
То знову закує у дзеркало узбіччя.
І вже весна борульки загострила,
Завербувала всі річки в окрузі.
І сонячне проміння запросила,
Щоб просипалися всі найщиріші друзі.
Зацвірінчав горобчик до синички
Зове її на грище у садок.
Приєдуються ще й веснички.
Життя ж прекрасне- ігри без турбот.
О так і ми - ще трошки подрімаєм,
Відпустим холод у далекий вирій.
І до весни з любов'ю завітаєм,
Щоб люди були всі щасливі в мирі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1057978
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.02.2026
автор: Надія Тополя