*** ("А що ж, загарбайте весь світ…")

А  що  ж,  загарбайте  весь  світ,  
сховайте  сонце  у  кишеню,  
закуйте  землю  у  граніт,  
візьміть  усе  в  залізну  жменю!  
Поетам  вирвіть  язика  
і  серце  з  піснею  лункою,  
щоб  люд  підкорений  звикав  
мовчати  мовою  чужою,  
усі  міста  зітріть  у  прах,  
най  плаче  небо  від  безсилля,  
несіть  на  варварських  мечах  
свою  релігію  свавілля,  –  
впаде  ваш  бог,  а  з  ним  і  храм,  
старанно  зведений  брехнею.
Залізні  люди!  Горе  вам!
Бо  ніжність  вас  роз’їсть  іржею.
Діяння  темні  і  страшні  
творіть  у  безумі  гордині  –  
всі  ваші  царства  кам’яні  
любов  підточить  по  краплині,  
і  за  добром  затужать  злі,  
і  затремтить  душа  їх  чорна…  
Бо  милосердя  на  землі  –  
спокуса  вища,  необорна.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1057974
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.02.2026
автор: Світлана Себастіані