Присідайте на софу зелену,
простягніть смугле тіло на ній
я малюю свою наречену,
вас, античну царицю Єлену,
неприкриту у спеці нічній.
Вам не рівні жінки Тіціана,
ви останній маестровий штрих;
так прекрасні, як горда Діана,
довгождані, як радість весняна,
ви — спокуса із текстів святих.
Повертайтеся в ложі спиною,
тільки личко хай сяє в мій бік;
і покличте мене, як до бою
зазивають гвардійця з ордою,
щоб аж погляд зухвалістю пік.
Заглядайте нескромно у вічі
та закусуйте спраглі вуста,
я задмухаю стомлені свічі —
хай інстинкти мої чоловічі
приховає ця темінь густа.
Ви мене потягніть на підлогу
та вступайте у чесну дуель,
я, як Трою, вас візьму в облогу
і, здобувши стрімку перемогу,
я вам стану новий Рафаель.
24.02.2026
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1057946
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.02.2026
автор: Василь Гаврилишин