Врятуй мене, бо, поки я жива.
Візьми моє кохання як належне.
Спали, спали ті прокляті слова,
Які зазначили в контракті протилежне.
Застережи від погляду очей,
Що злісно моє серце проклинають.
Змарнілих днів, забруднених ночей.
Та вірних зрад, які мене чекають.
Отрутою взаємин дім облий.
Куштуй його потроху, в насолоду.
А в чашу смутку радості підлий,
Бо й протилежності повинні мати вроду.
Врятуй мене, і поки я жива
Знайди осмислення своїм невдалим жартам.
Але я йду, бо знаю, що нова
Душа не віритиме тим пророчим картам.
Я йду до страти, бо я на землі
Останній подих віддала на потурання.
Прости, прошу, й на віки забери
Моє розхристане відчужене кохання.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=105792
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 01.12.2008
автор: Юлія Єдина