Дід Кузьма зібравсь вмирати:
-Буду зранку причащатись,
Бо під вечір доведеться
З білим світом розпрощатись.
Прийшов піп, читав молитви,
Тут крутилась внучка Тася,
Баба зразу розплатилась
І на кухню подалася.
Дід став сни перебирати:
Наче, щось хороше снилось,
З кухні так приємно пахло –
Щось там смажилось, варилось…
Тут Кузьма уже підвівся,
В окулярах протер скельце:
-Принеси мені, Тасюню,
Одне куряче стегенце.
Поклади шматочок хліба,
І до нього ще котлету,
Сірники візьми у баби –
Запалю я сигарету.
Внучка справилась миттєво,
Дідові рапортувала:
-Не дала нічого баба –
Все на похорон відклала!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1057904
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.02.2026
автор: Катерина Собова