[i]Дмитро Русланович Оверчук
(07.06.1992 р. – 28.07.2014 р.)
Шкарів Гощанський району Рівненська області.
Солдат, механік-водій бойової машини піхоти (БМП) 3-го відділення 1-го взводу
30-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України.
28 липня 2014 року солдат Оверчук у складі підрозділу бригади виконував
бойове завдання з взяття стратегічно важливої висоти Савур-Могила.
Біля села Степанівка Шахтарського району Донецької області колонна була обстріляна противником. Бойова машина піхоти (БМП), у якій знаходився
солдат Оверчук, їхала на чолі колони, підірвалася на міні та згоріла.
Вояків, що сиділи на броні, порозкидало вибухом. Солдат Оверчук загинув. Українські війська у ході бою змушені були відступити. З того часу солдат
Оверчук вважався зниклим безвісти. Ідентифікований завдяки експертизі ДНК.
20 вересня 2014 року похований на кладовищі села Шкарів Гощанського
району Рівненської області.
Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
Залишились батьки і брат.[/i]
Звивалась курява стіною,
Пісок димівся з-під коліс.
Колону, загнану війною,
Вперед так стрімко вітер ніс.
Завдання: на Савур-могилі
Зайняти швидко висоту,
Бо звідти видно рух в долині
Й що діється скрізь на шляху.
Вони спішили і летіли,
Попереду всіх – БМП.
І хлопці на броні сиділи,
На шлях дивилися вперед.
Проте колону обстріляли,
Бо сепарам здав хтось бійців,
Тож хлопців хвилею змітало
Із БМП в усі кінці.
Загинув наш Дмитро миттєво,
У техніці згорів живцем.
Та не забрали хлопці тіло,
Бо все охоплене вогнем.
І поспіхом вже відступали
Із того місця на шляху…
За два лиш місяці ховали –
Честь віддали захиснику.
І дошка пам’ятна на школі
Нагадує його ім’я,
Вклонімось низько ми Герою.
За ним сумує вся рідня.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1057876
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.02.2026
автор: Ольга Калина