Відлуння

Не  треба  ні  дзвінків,  ні  есемесок,
ти  так  далеко  –  навіть  зорі  ближче!  –
такий  далекий  –  наче  й  не  кохав.
Любов  –  життя,  самотні  наче  мертві,
і  розлюбити  –  все  одно,  що  вбити;
ти  вбив  мене,  я  мертва,  вже  давно.
…Але  нехай  мене  поглине  тиша  –
десь  там,  у  часопросторі  твоєму,
як  журний  сон,  як  спогад  мимовільний
я  все  ж  існую.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1057783
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.02.2026
автор: Світлана Себастіані