Нитко Аріадни,
Виведи з лабіринту
Віру у майбутнє,
У світле завтра.
Петляєш, крутиш, по колу водиш -
Клубком у горлі стають утрати
Героїв мужніх,
Героїв юних -
Не Одісеї,
Не Іліади;
Не днів, що в Леті давно втонули,
А тих, що з попелу поставали
Між вчора й завтра -
Здобутки/втрати/
Єднання/зради/утіха/розпач,
Та тільки місця немає правді,
У лабіринті, де кривда - спонсор.
Що там за рогом?
Стіна з стіною.
Й за іншим також -
Рогаті стіни.
Коли стирають людське в людині,
Напевне, двері і не потрібні.
Лишилось мало "тепер" до "завтра",
Що день то ближчі незмінні зміни.
Не зникни, ниточко Аріадни!
Допоки небо над нами вільне -
Віра жива.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1057714
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.02.2026
автор: Серафима Пант