скелет крила на мерзлому ґрунті.
обгризені пір’я і кісточки
лежать рівно як в анатомці.
хтось тонко попрацював.
певно черви чи миші.
тепер він схожий на якийсь
зі струнних.
може кістяну арфу.
на такій петляючи вітер
ладен зіграти і смерть і життя —
коли призахіднє сонце
сідає одразу у
спогад.
скелет крила на мерзлому ґрунті.
без зайвого. без удаваного.
тоншає кущ розлітаючись
зграйкою горобців —
так тоншає й шурхотить світ —
мов копіювальний папір
підкладений межи мною і
порожнечею.
щось пишеться одночасно
з обох боків
11.10.25
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1057688
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.02.2026
автор: Тарас Яресько