Березень плакав добу, засмутився хлопчина,
Місяць весняний прийшов і невдалий цей старт…
Сльози текли безперервно по вулицям зимним.
З першої днини засмучував хибний фальстарт.
Сильний розгін непоправний, покинули сили…
Всміхненим поглядом березень сяяв зрання,
Радував душу і серце хлопчисько цей милий,
Думи і мрії вдягали зелене вбрання...
Вмить зажурився, природа зірвала удачу,
Не дозволяє допоки всміхатися всім.
Дощ сніговий сипле з Неба і березень плаче,
Наша природа не тішить промінням ясним.
Сніг як перина, усюди лягло бездоріжжя.
Зранку негода - Явдоха прийшла без причин.
Місяць Весни посмутнів, та поїхав на лижах,
Вигнати бабу Явдоху з-під сніжних рівнин.
Кличемо промінь яскравий зігріти віконце,
Три, чи чотири доби непомітно пройдуть.
Зникне та Баба Явдоха – розтане під Сонцем.
Діва-Весна укріпить свій сезонний редут.
Березень втішиться новим миттєвим розгоном,
Думи сумні відійдуть назавжди із душі.
Чуйні мелодій з'являться, нові рингтони,
В наших серцях заспівають, любові ключі,
Видадуть чуйні слова з переходом в піано,
Бруньки прокинуться всі на деревах від снів.
Всюди літатиме щире коханнячко рв`яно,
Буде цвітіння купатись в чутливості слів.
18.02.2026 за мотивами 12.03.2017
Фото автора - "Явдоха у березні прийшла, як завжди"
Свідоцтво про публікацію: №0050503820260218
© Тетяна Іванова Юртина, 2026
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1057574
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.02.2026
автор: Тетяна Іванова - Юртина