стовбурові кільця замикаються на собі.
клубочиться тирса в світловому родео.
мураха лізе злизувати живицю
з наміром повернутися ще до сутінків.
час щоб подумки осягати
усе навколо:
ось кора
ось серцевина від якої вона відлягла
ось коріння розкопаною троєю з-під землі —
може хтось розкладає отак і нас
на печалі й радості
вечір глибшає. силяться подуви
пропущені крізь множинність
зозулиних детонацій.
медитує пугач мов пійманий на
гачок свого ж дзьоба.
відкривається перетікання форм.
квіти проливаються зі своїх чашечок.
терпіння дерева продовжується крилом
отак немовби набуваючи свого сенсу.
а втім як лягти на грунтовий настил
дерева здаються ще вищими
такими що виросли просто з небес
щоб вкорінитися тут
на землі
холодній
одначе теплій
2025
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1057570
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.02.2026
автор: Тарас Яресько