туман. безсило кинута в порожнечу
димова шашка.
рипить ворушиться в ліжку
печаль.
співай її колискову так довго як тільки
зможеш.
вітер сильний. темні хмари рухаються
ніби тіні від кроків у дзеркальному небі.
але життя наздогнати ніяк.
можна лиш стати ситом яке пропускає
його крізь пори.
золотиться птаха — в конфлікті світла і
конденсату.
теж співає свою колискову.
заплющую очі й повіки стають
наче прокльовані крила з золи зіниць —
наче «фе» від надії
висловлене до темряви.
під гострим кутом
пронизую тілом
своє життя.
18.10.25
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1057568
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.02.2026
автор: Тарас Яресько