Дзвінка, як літо, мов акорд осінній,
Неначе щемний тьохкіт солов’я,
Моя ж ти мово, ми – єдине ціле,
Бо хто, скажи, без тебе, мово, я?
Твій кожен звук, твоє живильне слово
Повільно, по краплині день у день,
Я з молоком вбирала, рідна мово,
Припавши до матусиних грудей.
Люблю тебе й не зраджу, ні, допоки
Живу в тобі і ти в мені живеш!
З тобою я робила перші кроки,
Зроблю з тобою і останній теж!
06.02.2026
© Надія Бойко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1057542
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.02.2026
автор: Надія Бойко