Коли прийде вогонь та грім,
Охопить душу темна сила,
Я стану Янголом твоїм,
Розкину над тобою крила!
Коли посиплеться твій світ
І ніч безоднею повисне,
Я стану тишею в ту мить,
Що страх у серці твоїм стисне.
Коли зневіра, мов туман,
Затьмарить обрії і втому,
Я стану світлом поміж ран
І виведу тебе додому.
Коли дороги розійдутьсь
І камінь стане під ногами,
Я не спіткнуся — підведусь,
І буду поруч — не словами.
Я відганятиму вітри,
Що рвали б долю на частини,
І хмари чорної кори
Розвіюватиму в години.
Ти ж думав — то твоя зоря
Тебе крізь бурі проводила,
Що доля лагідна твоя
Тобі дороги постелила.
Ти віриш: випадок і шанс
Тобі всміхалися щоразу,
І щедрий світ давав аванс,
Не вимагаючи одразу.
Я став між злом, щоб вберегти,
Невидимий у кожній битві,
Щоб зміг ти й далі в світ іти
Без тіні страху у молитві.
Я все життя беріг твій шлях,
Відводив морок, біль і втому,
І ніс поранення в крилАх,
Не відкриваючись нікому.
Ти й не збагнеш ціну буття,
Що я платив за твою силу…
І берегли твоє життя
Мої понівечені крила.
15.02.2026
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1057525
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.02.2026
автор: Володимир Танцюра