Іду, співаю у березовому лісі,
Вникаю в кожен шерех вітру, чую скрип.
Летить мелодія слідами по узліссю,
А на кросівку жовтий лист, як бант прилип.
Мені підспівує мій ліс музичні гами,
Від «До» - повільно звук летить у верхню «До».
А на душі тепло від диво-панорами,
Яка краса! – Ось тут є Осені престол.
Звучить мінорний тон в вітанні чародійнім,
Із серця вилітає птахом нота «Ля»
Усмішка щира в лісової Королівни –
Пора чаклунка Осінь вміє окрилять…
Усюди килим золотий вкрашає царство,
У цьому спокої народжую мотив.
І ця мелодія для серця, як лікарство,
Звільняє позитивний з дум моїх порив.
Ця в лісі музика витає в кронах всюди,
Осінній шерех мелодійний ляже в вірш.
Тут на природі всі радіють наші люди,
Знімають весь тягар душевних недовір...
17.02.2026 за мотивами 2015
Фото автора - Осінь 2015
Свідоцтво про публікацію: №0050493820260217
© Тетяна Іванова Юртина, 2026
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1057502
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.02.2026
автор: Тетяна Іванова - Юртина