Вночі сирена загуділа,
Для сну не буде більше діла.
Лежу, отож не дуже спиться,
Щось уявляється, чи сниться...
Що штурман їхній помилився,
Чи програматор відхилився.
Відбувся пуск, страшна та мить,
Ракета вже кудись летить.
Але куди? Вся суть у тому,
Що розвернулася й додому...
У бункер Путіну прямує,
Дід це почув, сидить й нервує.
З кутка в куток, старий трясеться,
На собі те відчуть прийдеться.
Нема повітря, сперло носа,
І дух нестерпний від проноса...
Вже в голосі нема заліза,
З верхом наповнена "валіза".
Тремтить старий, біда, не жарти,
Згоріли плани й биті карти...
Хотілося б, щоб сон цей в руку,
Щоб хоч злякать стару ту суку.
В. Небайдужий.
Лютий 2026 рік.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1057484
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.02.2026
автор: Небайдужий