[i]« Якщо комусь сушити сльози,
то най не на ріці Каялі...»[/i]
Контекст
На зламі долі як і мій народ,
приречений цуратися гордині,
іду у ногу з течією вод
по схиленій до заходу долині.
Минаю нерозведені мости
над рукавами синього Дунаю,
та до кінця ніколи не дійти,
гадаючи, – чому я не літаю?
Білясті хмари мчать у вишині
так само як і я по цій дорозі
на засланні у сивій далині
майбутнього у болісній тривозі.
Вони раніше кануть, аніж я,
пролиються гарячою сльозою
із блискавкою, повінню, грозою,
але не прогримить моє ім’я
на цій сторінці мого житія,
лише луна полине за водою.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1057455
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.02.2026
автор: I.Teрен