Сова колись була кішкою,
Що в Бога просила крила.
Вночі вона кралася нишком,
Щоб вкрасти шматочок білого,
Смачного, такого ніжного,
Тремкого, мов спів віоли,
Такого молочно-сніжного -
Шматочок небесного кола.
Ходила дахами темними,
Димом струмила хвостище,
Гіллястими кленами чемними,
Та небо було ще вище.
І зоряна стеля глибока,
Така недосяжна без крил!
Крила просила у Бога,
І Бог її благословив
Літати між снів лілових,
Місячне сяйво в діжку
Збирати й ховати в нори
І блискати оком кішки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1057452
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.02.2026
автор: Емма Конвалiя