З чоловічих уст
Не судилось... Напевно, лиш Бог один знає,
Скільки кожен із нас в цім житті заплатив.
Скільки днів та ночей було тих, що тримає
В серці погляд очей, що тобі лиш світив.
Хіба винен, що спрагло хотілося жити
З тим, до кого шалено тягнулась душа?
З ким у ліжку приємно було навіть мовчати...
А тепер що між нами - уява чи гра?
І що нам залишИлось? Невже тільки тиша?
Холодні, тягучі гудки... без причин.
Ти надто заблизько, та вітер лиш свище
У серці, де повно болючих щілин.
©Marmeladka Тетяна Андреєва
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1057447
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.02.2026
автор: marmeladka