Благаю, світе, зупинись,
Хоч дай на мить вдихнути в повні груди.
Ти так шалено ква́пишся кудись,
Я й не збагну, що бу́ло, а що бу́де.
В калейдоскопі цім минає вже зима —
Така важка, холодна вона бу́ла.
Вже скоро зелень виглядатиму з вікна,
А ще ж неначе вчора коляду чула.
І все часу нема — хоч скільки мчи,
Здається десь із мене хтось кепкує.
Кричу й прошу́: лиш зупинись,
Та хтозна, чи цей «хтось» мене почує.
Я точно знаю — світ цей не муляж,
Бо бачу очі рідних — вони справжні.
Але благаю сповільнися, час!
Боюсь, щоб все це не зникло наза́вжди.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1057438
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.02.2026
автор: В.О Кароока