Рани серця зашиті латками,
Бідолашна сумує любов.
Без взаємності шле між рядками,
Щемну пісню прощальних розмов.
Листопадом обрушились згадки,
Виливаючи наспів душі.
Почуття вибудовують кладки,
Та кохання сховалось в глуші*…
Не згасає ночами багаття,
Закипає у серці любов.
Ця самотність – відьмачки прокляття,
Що зустрілася в хащі дібров.
Ти мовчав і мовчиш і донині,
Те кохання для тебе – тягар…
Вже пожовклі усі полонини,
Ця любов, як химерний казкар.
Вже на Місяць не вию з риданням,
Закликаючи серце твоє,
Не потрібні брехливі зізнання,
Серце чарку самотності п`є.
Розуміння в родині – мистецтво,
Є під назвою – Божа любов.
Зрада-біль породила те ремство…
Від твоїх я звільняюсь оков…
16.02.2026 за мотивами 2015
Глуш*- те саме що глушина
Свідоцтво про публікацію: №0050483120260216
© Тетяна Іванова Юртина, 2026
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1057415
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.02.2026
автор: Тетяна Іванова - Юртина