***
Розлютився лютневою дниною вітер
І несе від лісів до села сніговій…
І у душу знічев’я навіює літер,
І складних довгих слів, а ще речень сувій…
І летять, як у вирі, сніжинок потоки,
Огинаючи крони дерев, димарі,
Ні на що не зважаючи, білять потроху,
Сіро-чорні поля та сумні мочарі…
Скам’янілі скелети, міста спорожнілі...
Слід пожарищ укриють, мов білим рядном…
Лише круки над луки, летять знавісніло…
Лише вибухи скрізь й цокотить метроном…
Біла книга зими... Чорних вирв, наче пір’я
Порозкидано скрізь на сторінках землі…
І вихриться лютневого вітру зневір’я
У рядках нових текстів «беерок»* її…
*«беерок», мн. – (бойове розпорядження)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1057361
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.02.2026
автор: Hmelyar