Подався день в обійми темні ночі,
Щоб відпочити трохи від війни,
Та ворог і цього зробить не хоче –
Не відчуває власної вини
За смерті і понівечені села,
За поруйновані і долі, і міста,
За очі немовляти невеселі,
За землю у могилах і хрестах.
Питань все більше й більше виникає:
Хто і за що війну цю розпочав,
Що землю мучить і народ віками,
Перетворивши багатьох в прочан.
Розсіялось насіння українське
Уже по всіх-усіх материках.
Лишились найвідважніші у війську,
У кому дух лишився козака.
Важкі твої дороги, Україно,
Та вірю, що ти з честю пройдеш їх,
Бо жити вже не зможеш на колінах.
Катів твоїх накаже Бог за гріх!
31.01.2026.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1057352
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.02.2026
автор: Ганна Верес