Із травмою в майже розбитому серці,
Залишу безглуздий цей наш діалог,
Вже скоро співатимуть півні знов перші,
А ми з кожним словом все далі на крок.
Нема розуміння, коли душі різні,
Здається даремною наша війна,
Неначе копійки розсипались мідні,
Летять на підлогу сварливі слова.
Торкаються фрази до кожного з нервів,
Образливі репліки - гострий цвях в гріб.
Що далі в програмі, що буде на черзі,
Коли вже на милість твій зміниться гнів.
Кипить все у грудях, емоцій вже лава,
Ніяк не холонуть язик і вуста,
Студені лиш ліжко, твій погляд і кава,
Була ти левиця…А стала змія.
Дивлюся на тебе, милуються очі,
Ще трохи кипи, лиш за фразами стеж,
Бо потім, як завжди, мене серед ночі,
Розбудиш, обіймеш…І я тебе теж.
І будем кружляти у ліжку до рання,
Секс кращий коли є вогонь у душі,
Хоч різні з тобою, але це кохання,
І тільки у нас є від нього ключі.
Відкриємо ними серця аби знову,
Залити по вінця любові туди,
І попри всі докори, крики і втому,
Тобі все пробачу…Пробач й ти мені.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1057349
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.02.2026
автор: Ярослав Ланьо