Я прошу: – егоїзмом не мучай,
Ставлю крапку, на цьому кінець!
Остогиділо бігати в кручах,
Не потрібен терновий вінець…
На весні не турбує кохання,
Не дійду я до тебе увік.
Не схилюсь і не буде зізнання,
Ти давно вже не мій чоловік…
Світло Місячне поруч, як втіха,
Я по ньому біжу, як завжди,
В Світ ментальний зіркового світла,
В тому просторі щастя сліди…
Тут у Світі черствому є злоба,
І немає надії ... ідей…
Процвітає в тобі низькопробність,
Ти навмисно у Лету ведеш...
Без взаємності тану, як свічка,
Догораю, лишився лиш гніт...
Я без тебе зів`яла, як чічка,
Без тепла утрачаю свій цвіт…
Вже набридли тирани - проблеми,
Я не бачу ні сенсів, ні суть,
Як рішити життя – теореми?
У любові лиш крила ростуть…
14.02.2026 за мотивами 2015
Фото автора - Нічне Небо
Терновий вінець - символ страждання.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1057335
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.02.2026
автор: Тетяна Іванова - Юртина