[b]Сто тисяч раз зроби добро,
один раз помилися –
відразу скажуть: Ти ніхто,
ні на що не годишся.
Нещадно біль стискає Душу…
підступно котиться сльоза…
Не відчуваєш простір –
- тишу –
яка карбує ті слова…
То зачиняються ті двері,
довіри серця у добро…
Як на розмоклому папері,
зникає видиме тавро…
13.02.2026
[i][color="#ff0000"][/color][/i][/b]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1057268
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.02.2026
автор: ВАЛЕНТИНАV