Повернувсь я додому,
Повернувсь я додому,
Повернувся до рідної хати.
Та нема вже нікому,
Та нема вже нікому,
Мене на порозі стрічати.
Лише вікна забачать,
Вони росою заплачуть,
А сльози втерти нікому.
Від порога до криниці,
Розрослися чорнобривці,
Це стежка вернуться до дому.
Стоїть моя ненька,
Вже в літах, чепурненька,
Барвінком обвита і кропивою.
Отак чепури-ця,
Рідна хата вдовиця
І старіє разом зі мною.
Отак ми й Україну,
Неньку сиротину,
Залишили без батька і сина.
Віддали в чужі руки,
А Родинам покути
І тілами встеляємо тебе, Україно.
Хай засяє у серці,
Пісня Перемоги в герці,
І вихором пронесеться світом.
Ми за Волю стоїмо,
Ми у вогні не горимо,
Нація у боротьбі стає монолітом.
Якщо не обрали свободу,
Прийде кінець волелюбному Роду.
Лютий 2026 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1057236
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.02.2026
автор: Сокол