(16.05.2000, с. Фалиш Стрийського р-ну Львівської обл. – 21.10.23, побл. Краматорська)
Любив життя, у школі не ловив він ґав.
Чисте й палке серце носили його груди.
Був щирим, чуйним. Рідним, друзям помагав.
І справедливість захищав – завжди й усюди.
Художню графіку у посестри узяв.
Мама це бачила, хвалила свого сина.
Машини різні так уміло малював,
Не розрізниш – чи це картина, чи світлина.
Вище художнє профучилище скінчив.
Здобув професію «Електрогазозварник
Й коваль кування, що ручне», старанно вчив
Основи їх. Електрослюсарем став гарним.
Працю знайшов він у Стрию. Коли війна
Повномасштабна увірвалась в край калини,
Мозок його рвала щодня думка одна:
Як захистити рідну землю, дім, родину?
До Сил ТерО почав проситись – не взяли,
Не мав він вишколу військового в ту пору.
Своє бажання не відвіз однак на млин,
Шукав шляхи ввійти до ЗСУ набору.
«Не йди, - просила мама, як дізналася.
В тебе травмований хребет. Не зможеш битись!»
«Ти не хвилюйся, - відповів їй. – Справлюсь я.
Честь мене кличе, їй я мушу впокоритись».
До Нацполіції вступив, вишкіл пройшов
В Дніпрі, бійцем став штурмової «Лють»- бригади.
В напрямку Бахмута в бої щодня ішов,
Мамі дзвонив, як тиша правила рулади.
Під Краматорськом смерть вхопила за рукав
Його холодною кістлявою рукою
В той час, коли він побратимів рятував –
Вивозив ранених автом із поля бою.
«Мамо, не плач!» - знеслася дума з димом ввись.
З ним підірвалось іще п’ятеро на міні…
Взяв їх за руки, разом в небо подались.
«А ти живи!» - мовив востаннє Україні.
12.02.26
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1057234
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.02.2026
автор: Крилата (Любов Пікас)