[i]Андрій Олександрович Чабан ("Ворон")
(31.01.1988 р. – 24.07.2014 р.)
Залісці Збаразького району Тернопільської області.
Сержант, інструктор відділення зв’язку 140- ого окремого центру спеціального призначення.
Загинув 24 липня 2014 р., коли КАМАЗ, на якому їхали спецпризначенці потрапив під перехресний вогонь із засідки поблизу м. Первомайськ Луганської області.
Залишились батьки і брат.
[/i]
Проклята війна забирає найкращих
З відважних та мужніх всіх доньок й синів.
Затискує в ле́щата смерті все важче,
Щоб вирватись з них вже ніхто не зумів.
Втрачаєм щорічно, щодня, щохвилинно –
Додому двохсотими йдуть на щиті.
Їх душі відходять у далі незримі,
Й запалюють в небі нічному вогні.
Андрійко Чабан був найкращим із учнів,
Відмінно навчався, мав друзів своїх
У школі, у виші та в здійснення планів
Вмішалась війна із запеклих боїв.
Він гідно боровся і нищив ординців,
Звільнити від се́парів землю хотів,
Та під Первомайськом снарядом чужинським
Убитий – на небо Героєм злетів.
На школі в Залісці є пам’ятна дошка
Й наза́вжди присвоєно хлопця ім’я.
В траві до могили протоптана стежка.
Немає війні цій ще досі кінця.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1057233
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.02.2026
автор: Ольга Калина