Стече переболілими обрАзами
Мій сум про тебе. Звісно, що стече,
Напишеться підранішнім дощем
По склі нічному наостанок сказане.
Й садно, натерте часом, запече.
Спочатку ледве чутно, ледве впізнано.
Беззвучно закричу в ту мить: почуй!
Почуй, як я збентежено мовчу!
Як я болю у покаянні пізньому!
Не дощ, а я заходжуся в плачу!
А потім стихне відчуття, пригнічено
У напівсонній втопиться мані,
Розвіється в напруженому дні.
Ні жалю, ні провини, ані відчаю
Не вчується про тебе у мені.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1057210
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.02.2026
автор: Горова Л.