Кривих дзеркал – не полічити,
І правда в кожного – своя.
Щось дивне коїться у світі:
Слова пускаються на вітер,
А потім потайки – жнива.
Орли імперій двоголові,
Смугасті зорі між воріт –
Завжди до нападу готові.
Криваві точаться розмови,
Приносить зло значний приплід.
Я в лю́стра з острахом дивлюся:
Десь поміж них і мій двійник
З обличчям, спухлим від укусів.
Олжа́ думки збиває з курсу, –
До цього люд за бе́звік звик
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1057180
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.02.2026
автор: Оксана Дністран