Чомусь хворий тобою безмежно,
Неймовірно солодким бажанням,
І, як за́вжди, торкнусь обережно
Шовку па́сма, що пахне коханням,
Бризом, квітами, трохи лимонно,
Що розси́пались поряд на ліжку.
Ти поглянеш примружено, сонно,
І затягнеш у вир карий ніжно.
Чомусь хворий тобою безмежно.
Не хотів і не мріяв, та пізно...
Захворів-покохав незалежну,
І тепер як порожній нарі́зно.
Зачарований тіла красою,
Зводить з розуму шепіт шалений.
І вже ра́зом, затягнуті грою,
І назустріч ти линеш до мене,
Вже ніяких розлук та пробачень,
Лише жар пламеніє між нами.
Як вулканом, чи вогнищем страчені
Засинали рожевими снами,
А вночі знову бурі з вендетами,
Сперечались, тіла́ витісняючи.
Ранком знову ділились секретами,
На шибка́х слід долоней лишаючи.
Поміж тла світанко́вих туманів
Ледь пронизує відблиск мере́жно...
Чомусь знову від тебе я п'яний...
Чомусь хворий тобою безмежно...
ххх
Творчий переклад власного твору:
"Почему-то тобой заболею...
Сильно-сильно, потом сладко-сладко...
И опять не смогу, не сумею
Проходить как немой, без оглядки...
Тонкий шелк у причудливой стрижки
Так погладить захочется нежно,
Зацепить, разбросав листья, книжки,
Утонув в томном взгляде безбрежном.
Почему-то тобой заболею...
Не хотел, не хочу, но не в силах...
С замиранием сердца, немея,
Всё любуюсь, насколько красива.
Шёпот губ, словно жаром, срывает
Все преграды под лики желаний,
И уже ничего не скрывает...
И уже никаких расставаний...
И уже жаркий бунт в тёмных стенах
С нежно-розовым вкусом рассвета...
И уже жалким кажется ветер
После бури, вулкана, вендетты
Между нами... срываются стоном
Неожиданно сумерки... утро...
Почему-то на стёклах оконных
Мы ладошки оставили, будто...
Среди серо-рассветных туманов,
Капли в свете рассвета редеют...
Почему-то опять, словно пьяный...
Почему-то тобой заболею...
ID: 939842
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Любовна та інтимна лірика
дата надходження: 10.02.2022 23:09:28
© дата внесення змiн: 10.02.2022 23:09:28 "
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1057079
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.02.2026
автор: Володимир Науменко