Я винесла в поле обвітрену душу,
А там — синій заєць жує лопухи.
І вечір, напнувши на голову грушу,
Вигулює в небі червоні страхи.
Там зорі в криницю попадали босі,
І вітер в сорочці дитячій біжить.
А світ задивляється в очі — і досі
Боїться сполохати сповіді мить.
Навшпиньки підкрався туман до коліна,
І тиша навколо — хоч слухай, хоч пий.
Ти — вся моя радість! Ти — вся Україна!
І я у тобі, наче корінь живий!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1057076
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.02.2026
автор: Незламна