Всі вечори були замріяні тобою,
Коли любові-кисень сповнював життя.
В думках-метеликах шукала кращу долю,
Та поринала в мріях, аж до забуття.
Перлинкам-почуттям завжди давала волю,
Слова-насіння засівала до пуття.
Всі одкровення серце краяли до болю,
Душа потребувала їжі-каяття.
Роки, як хмари улітали в невідомість,
І що зоставило кохання те натомість?
Нічого, крім віршів-зізнань, в яких є біль...
Але, життєвий досвід, це дарунок Неба,
Що відбувалося, на це була потреба…
Щоб не втирати із ланіт сльозинок-сіль.
09.02.2026
Сонет написано під час вимкнення ел.енергії.
Свідоцтво про публікацію: №0050423720260209
© Тетяна Іванова Юртина, 2026
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1057062
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.02.2026
автор: Тетяна Іванова - Юртина