Тече Інгул хвилястий – люба річка,
Під Місяцем вдивляюсь в береги.
Удень вона, як кольорова стрічка,
Зове до себе, тягне днів-плуги…
Тьохкочуть понад хвилями синички,
Мотив знайомий ллється навкруги.
Моя душа, мов дівчинка Марічка,
Підспівує пташкам, летить в луги.
Там сяяли мої дівочі очі,
І щастя огортало мирні ночі.
Ми мріяли про зоряні Світи.
Літа минають всі під сяйвом Неба,
Нас доля розвела, живу без тебе…
Але, єдині в серці я і ти…
08.01.2026
Фото автора - річка Інгул виблискує на Сонці
Сонет написано під час вимкнення ел.енергії.
Свідоцтво про публікацію: №0050427920260210
© Тетяна Іванова Юртина, 2026
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1057061
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.02.2026
автор: Тетяна Іванова - Юртина