Дівочі розмови
На стежинці стрілися дівиці.
Красуні, хоч-куди, не описать.
Гарні блузи, чарівні сідниці.
На перебій дівиці гомонять.
Я зустріла, хлопець-красень
І на вид мені під стать.
А мій коханий вручив перстень
І хоче в жони мене взять.
Так гомоніли обидві разом,
Було не легко розібрать:
Слова - ноги, слова - нігті,
Духи, лаки і помади
І конечно, слова зради,
Впереміжку слова летять.
До моїх вух долітають,
Жінок важко розгадать.
Бабусині розмови.
Біля під’їзду, біля дому
На лаві, бабці день сидять.
І вони вели розмову,
Обидві разом гомонять.
Я цю ніч погано спала,
Снилися погані сни.
До схід сонця я встала,
Хрестилася, Господи мене прости.
А я приймала вранці ліки,
Не пам’ятаю то які,
Чи розум втратила на віки,
Чи може ліки, вже не ті.
І про борщі там говорили,
І про сусіда хропуна,
І незаміжню осудили,
І сусіднього собаку і кота.
Завсігди запитають,
Що несеш ти, що купив.
Потім тебе роз-дівають,
Щось не так й не те одів.
Лютий 2026 р.
Ото і є мороеа.
коли людина стрекоче як сорока.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1057026
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.02.2026
автор: Сокол