Я вже не та, що була колись,
Не та краса, не та постава.
Не знаю, де ті роки взялись,-
Не тішить одежа яскрава.
Не люблю ставати наперед,
І хвалитись, що я найкраща.
Краще зроблю крок назад, на метр, -
Щоб зі мною йшла, лиш удача.
А я вже не плачу, як колись
Бо сліз я виплакала море.
Дивлюсь на життя, я сміючись -
Вмію пережить всяке горе.
Життя гірчить, як чорна кава
І цукор не солодить душу.
В кого душа гарна, цікава,
Смакуєш, як медову грушу.
Я вже не та, що була колись,
За себе постояти вмію.
Щоб знов до вогню не обпектись,
Оминаю повз я стихію .
Пише свої закони життя
Вітер пелюстки з руж зриває.
Відкриваю свої почуття
Тим, хто в своє серце пускає .
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1057022
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.02.2026
автор: Чайківчанка