Завмерли на морозі срібні буки,
Сидить у кроні сич, або сова.
Всі віття видають тихенькій гуркіт,
Літає вітерець, ліс ожива…
Втомилася природа від розлуки,
Чекає Сонце, шепочу слова…
Тягну мої у Небо змерзлі руки,
Від холоду болить вже голова…
Коли Весна в зеленім оксамиті,
З теплом вітатиме із дивних чар,
Серця коханням будуть оповиті.
Літатимуть щасливі між стожар,
Закохані в небеснім дивнім Світі,
Як промені помежи білих хмар.
07.02.2026
Фото автора - У кроні бука сидить сич, або сова.
Сонет написано під час вимкнення ел.енергії
Свідоцтво про публікацію: №0050412920260208
© Тетяна Іванова Юртина, 2026
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1057015
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.02.2026
автор: Тетяна Іванова - Юртина