Теплий сум моїх струн,
А холодний - зірок...
Знову - попіл із трун,
Із минулих уроків...
Відправляю із рун
Лиш помітний нам крок
У нічну напівтьму,
Як ліхтарик, із років...
Теплий чай та глінтвейн
Затягнув пустоту,
Непомітно, незримо
Та зовсім на трохи.
Зачерпну у людей
Трохи радощів тут,
Ненав'язливо: мило,
Чи щасливо, чи похіть...
Теплий сум моїх струн
Та рядки оживуть,
Оживу, може, сам,
Споглядаючи разом.
Серед зоряних рун
Завжди буду лиш тут,
А, можливо, колись
Емоційним екстазом
Щось пробудить зі сну
У хвилину одну.
Зажевріє мажор
Серед струн, ледь не стертих.
Заспіває душа,
Ледь відчувши весну,
Та заграє акордами
Аж до крайньої смерті.
Теплий сум моїх струн,
А холодний - зірок...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1056970
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.02.2026
автор: Володимир Науменко