У село на місяць бабці
З міста син привіз онука.
Щоб привчить його до праці,
Бо село -то добра штука.
А малий – у телефоні,
Не піде нізащо з хати.
Що йому корова, свині?
Йде лиш курям їсти дати.
Через тиждень син питає:
- Що із хлопцем? Справа в чому?
Бо уже терпцю не має,
Дуже проситься додому.
Бабця каже: - Той ваш Дмитрик
Ні на що не має сили.
Певно, в тебе вдався, хитрий,
Як отой мій півень білий.
Він лінивий дуже, синку.
Вір не вір, а так буває.
Півні всі горлають зранку,
Наш когут лишень киває.
07.02.2026
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1056968
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.02.2026
автор: НАСИПАНИЙ ВІКТОР