Ти коли поверталась в село?
Запитала це якось знайома,
Як давно таке справді було,
Багатьом почуття ці відомі.
Як за душу взяли ці слова,
Пригадала село зі сльозою,
Бо ще пам'ять про нього жива,
Там стрічала я ранки з росою.
Незабутнє приходить у снах,
Що п'ю воду з своєї криниці,
Я ще лину до нього в думках,
Хоч у мріях водиці напитись.
Так болить його доля весь час,
Хто не жив в селі того не знає,
Де б не був у далеких світах,
Все одно шлях сюди повертає.
Тут найкращі місця, там пісні,
Лікували з доріг смуток- втому
І тому часто часто сниться мені,
Хоч нема вже там рідного дому.
Ще живі там дерева в саду,
Там трава споришами під ноги,
Я у снах до них стежкою йду
Та ще в спогадах дякую Богу.
Галина Грицина.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1056964
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.02.2026
автор: синяк