Великий світ, є Українці,
Є різні нації й народи,
Не врахувати всіх, є німці,
Всі Люди різної породи.
Але коли вони отут, своє коріння рідне мають,
Й насіння на оцій землі, посіять теж своє бажають.
То не важливо хто ти є, ніхто не дивиться на вроду,
Ти захищай тоді своє, життя і честь Землі Народу.
Буває із таких Броня,
Нас береже вночі й щодня.
І ми за муром вічним наче,
Старі мовчать й дитя не плаче.
Вони за нас. Гаранти долі,
Десь там в окопах в чистім полі.
Але, від правди ніде дітись,
Є ті, що соромно хвалитись....
Є ті, про себе лиш подбали,
Й "броню" для себе лиш придбали.
Вони на виробництві, в школі,
Сховались від лихої долі.
У них також усіх "броня",
Що захищає їх щодня.
Хтось каже, я стрілять не можу,
То чим в бою я допоможу.
А третій, взагалі не вміє,
Четвертий, немічний, хворіє.
У п'ятого пересторога,
Бо бач, повірив він у бога.
Ні хлопці, й вам потрібно знати,
Що всім прийдеться воювати.
Бо там уже чотири роки,
Для них пройшли уже всі строки.
Тож відірвіться від спідниці,
Та підніміть свої сідниці.
Амінь.
В.Небайдужий.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1056955
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.02.2026
автор: Небайдужий