***
Живу і дихаю, молюся і творю,
дивлюся за вікном в ночей зітхання,
в зимовий віхоли сумний танок,
у темряву війни з тавром страждання.
Без світла виживаю, без тепла.
Трагічно. Морок п’є Вкраїна, п’є до дна.
***
Присмак надії – присмак полину.
В усмішці сонця залишається надія
та, що по краплі тане, наче сніг.
Серцями нашими вона ще ледь жевріє,
пульсуючи посеред горя. Слід
кривавий тягнеться по всіх усюдах.
Стогін зневіри замирає в грудях.
Вчорашній день
Якби ж вчорашні дні,
то мушлі перлів.
Вчорашній день – з очей емоцій злива.
Вчорашній день – то пісня хуртовин.
Вчорашній день – народжена дитина.
Вчорашній день й додалося сивин.
Буття на арфі днів вчорашніх грає
мелодію, що в сьогодення витікає.
Жить нужно
Жить нужно, чтобы видеть реальность, а не мстить происходящему.
Жить нужно для осознания, осмысленности дня.
Жить нужно во имя честности чувства в душе щемящего,
что искренностью и открытостью глядит из меня на меня.
Жить нужно высоким полётом, лёгким приземлением,
и важностью глубинных тем, и мудрым сомнением.
(вдома, в 30-ти км від Києва) лютий 2026р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1056952
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.02.2026
автор: Натали Вадис