Був світ холодним, не чекали вдома,
Тягнулись дні однаково сумні,
І раптом усміхнувся незнайомець,
Безрадісній і замкненій мені...
Закалатало серце навздогінці,
Торкнув із теплотою комплімент,
Ви про красу кажіть частіше жінці,
Щоб вирвати з буденності суєт.
Відкрите серце настроєм іскриться,
Не відчувають важкості літа.
Ви про красу кажіть частіше жінці,
Щоб вид її від щастя розквітав.
Всім усмішка, беззаперечно, личить,
Іскрить із неї молода душа...
Введіть же усміх у щоденну звичку,
Аби рум'янець щічки прикрашав.
Сніги яскравим сяйвом заіскрили,
І розчинився криги вічний мур,
Бо віднайшла в собі, нарешті, сили,
У відповідь всміхнутися йому.
Кохайте! І хай буде все навзаєм:
Щоб погляд ваш, як сонечко світив,
І темрява, і важкості щезали,
Життя несло суцільний позитив.
Відкрите серце настроєм іскриться,
Не відчувають важкості літа.
Ви про красу кажіть частіше жінці,
Щоб вид її від щастя розквітав
Всім усмішка, беззаперечно, личить,
Іскрить із неї молода душа...
Введіть же усміх у щоденну звичку,
Аби рум'янець щічки прикрашав.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1056921
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.02.2026
автор: Білоозерянська Чайка