Плаче серце за загиблими синами.
Сльози, біль у Батьківщини – Неньки.
Боже! – Чим ми завинили? - поміж нами
Розбрат… й досі крається серденько…
Невблаганний віє вітер, чорні хмари
Атакують Українську Землю.
І ніяк не можуть закінчити чвари,
Ті запроданці - сліпі буремні.
Чого хочете? – Примара та – безвихідь,
В Україні є Душа і Воля!
Наш народ – незламний! Правда знайде вихід!
Скоро вже кінець, Країни Доля –
В наших рученьках. Їй не дамо пропасти,
Не дозволимо роздерти Неню!
Не дозволимо в нас рідну Землю красти,
Щоби злодій набивав кишеню!
Плаче гірко Ненька, але Боже - милий,
Допоможе нам, розрадить в смутку.
України патріоти мають сили,
Тож тікайте звідси, як той «яник» хутко!
Перемоги вже Зоря спішить на Землю,
Україна буде вільна Ненька.
Світ вже знає, що Держава ця окрема,
Має міць і силу козаченька!
Травень 2015
Фото автора
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1056911
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.02.2026
автор: Тетяна Іванова - Юртина