Плачу́ перлинами душі, що прикрашають лад домашній...
Не відлети. Не залиши́. Не опади́, як квіт вчорашній...
Нас так далеко віднесе... Триває ні про що розмова.
Свята молитва - не спасе, як не рятує спільна мова.
Крокую в темряві сама. Біліє місяця перлина...
В піщинки бавиться зима - твоя найкраща половина.
Дрібні кристали звідусіль штурмують не закриту мушлю.
Твоя байдужість, наче сіль, потроху роз'їдає душу.
Чи вийде низка намистин з місцями сяючих крижинок?
Перетікає часу плин у краплі райдужних росинок,
Що через мить змахнуть крильми - і більше в світі їх не буде...
...Хоч віртуально обійми́, бо зачекалось серце чуда...
03.12.2025
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1056893
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.02.2026
автор: Ірина Лівобережна