– Гриз, гризу і буду гризти
танки, наче барбарис.
Мов вино, я – хлоп ігристий.
Джонсонюк зовусь, Борис.
Розвивається чуприна,
мов соломи жовтий сніп.
В горлі комом, мов цитрина,
став я рашці навісній.
Зачиняю хвіртку зранку
і на ровері своїм –
в Україну, мов на танку,
де москвинські танки їм.
На зубах моїх кремезних
тане танк, мов карамель.
Вірю: орки перемерзнуть,
передохнуть, перемел...
Перемеляться на порох
разом з бідами війни.
Перемога зійде в спорах,
мов херсонські кавуни.
Забуяють барбариси
в українському Криму.
Ще згадаєте Бориса,
як любив він танки гризти...
Я ж вкраїнський дух і риси
без вагання перейму!
© Сашко Обрій.
17.07.2024
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1056891
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.02.2026
автор: Сашко Обрій